|
Тріхомоніаз
Тріхомоніаз – це інфекційне
захворювання, що передається статевим шляхом. Збудником тріхомоніазу
є мікроорганізм Trіchomonas vagіnalіs. Цей мікроорганізм проникає
в сечостатеві шляхи жінки і чоловіка при статевих контактах. Основною
локалізацією тріхомонади в чоловіків є сечівник . У жінок збудник
уражає піхву і сечівник.
Як проявляється тріхомоніаз?
Перші прояви хвороби з'являються на 2-10
день після зараження. У чоловіків при тріхомоніазі відзначаються:
• свербіж в області голівки статевого члену при сечовипусканні;
• незначні білі чи сірі пінисті виділення з уретри;
• прожилки крові в спермі;
• симптоми простатиту при ураженні передміхурової залози.
У жінок при тріхомоніазі відзначаються:
• значні пінисті виділення з піхви;
• подразнення шкіри і слизової вульви;
• свербіж зовнішніх статевих органів.
Чим небезпечний тріхомоніаз?
Сечостатевий тріхомоніаз небезпечний,
насамперед тим, що створює умови для розвитку інших хронічних інфекцій
(напр. хламідіозу, мікоплазмозу). Крім
того, небезпечні ускладнення захворювання:
У чоловіків:
• простатит (запалення передміхурової
залози);
• везикуліт (запалення сім'яних пухирців);
• хронічний епідідимоорхіт (запалення яєчка і його придатка);
• як наслідок трьох вищевказаних ускладнень може розвиватися
безпліддя.
У жінок:
• запалення піхви і шийки матки;
• ендометрит (запалення слизової оболонки матки);
• тріхомоніаз може сприяти появі/загостренню хронічної
інфекції сечових шляхів (цистит, пієлонефрит і ін.);
• тріхомоніаз може бути причиною безпліддя;
• тріхомоніаз у вагітних може призводити до передчасних
родів, передчасного відходження навколоплідних вод.
Діагностика
Для діагностики тріхомоніазу використовуються
наступні методи:
• "золотим стандартом" для визначення тріхомонад
є бактеріологічний метод (посів виділень зі статевих органів на
поживні середовища);
• бактеріоскопічний метод (мікроскопія мазку з уретри);
• імунологічні дослідження (дослідження крові на наявність
антитіл до тріхомоніазу);
• ДНК-діагностика (ПЛР).
Лікування тріхомоніазу
Лікування тріхомоніазу повинне бути
обов'язково комплексним:
1. Антибактеріальна терапія (Тіберал, Наксоджин, Атрікан,
Тріхопол);
2. Вітамінотерапія;
3. Імунокорегуюча терапія;
4. Місцеве лікування (інстиляції уретри, масаж передміхурової
залози, фізіотерапія – див. лікування
простатиту)
5. Симптоматичне лікування (усунення неприємних симптомів,
у тому числі болю).
Перші контрольні обстеження проводять
через 7-8 днів після закінчення лікування. Надалі дослідження повторюють
протягом 3 менструальних циклів. Пацієнти вважаються вилікуваними,
якщо при повторних обстеженнях тріхомонади не вдається знайти протягом
1-2 місяців у чоловіків і 2-3 місяців у жінок.
На головну
сторінку розділу "Стандартні методики"
|
