|
Мікоплазмоз
Мікоплазми – це дрібні бактерії,
які живуть на рослинах і в організмі тварин та людини. В організмі
людини виявлено 16 видів мікоплазм. Із них 6 видів живуть на слизових
статевих органів і сечових шляхів; інші 10 видів – у роті й
гортані.
Із 6 видів мікоплазм, що живуть на
слизових статевих органів і сечових шляхів людини:
• Ureaplasma urealyticum (див. окремо в статті уреаплазмоз).
• Mycoplasma primatum, Mycoplasma spermatophilum, Mycoplasma
penetrans вивчені недостатньо і поки що представляють лише науковий
інтерес.
• Mycoplasma hominis и Mycoplasma genitalium вивчені детальніше.
Їм і присвячена дана стаття. Далі під мікоплазмами маються на увазі
лише два цих види.
Мікоплазми є умовно-патогенними мікроорганізмами.
Вони здатні викликати ряд захворювань, але в той же час нерідко
їх виявляють й у здорових людей.
Як можна
заразитися мікоплазмозом?
Мікоплазмозом можна заразитися
при статевому контакті. Побутове зараження малоймовірне.
Крім того, під час вагітності мікоплазми
можуть інфікувати плід шляхом вертикальної передачі, а також трансплацентарно.
Частота вертикальної передачі M. homіnіs становить від 18 до 55
% інфікованих матерів.
Поширеність мікоплазмозу
Розповсюдженість М. homіnіs
серед населення, за даними різних авторів, варіює від 10 до 50%.
Mycoplasma genіtalіum поширені значно менше, ніж Mycoplasma homіnіs.
Як проявляється мікоплазмоз?
Симптоми захворювання виникають через
3-5 тижнів з моменту зараження. Слід зазначити, що мікоплазмоз проявляється
незначними симптомами, які мало турбують хворих, а часто взагалі
не проявляється (особливо в жінок).
Симптоми мікоплазмозу в чоловіків:
• убогі прозорі виділення із сечівника;
• помірний біль і печіння при сечовипусканні;
• при ураженні передміхурової залози – симптоми простатиту.
Симптоми мікоплазмозу в жінок:
• убогі прозорі виділення з піхви;
• помірний біль і печіння при сечовипусканні;
• біль унизу живота (при запаленні матки й придатків).
Ускладнення захворювання
Мікоплазмоз часто буває причиною розвитку
запальних процесів малого таза в жінок – гострий і хронічний
сальпінгіт, абсцеси, параметрити, ендометрити, аднексити та ін.
Найбільшу небезпеку ці інфекції представляють для жінок під час
вагітності (на всіх стадіях). Вони можуть викликати абортування
плоду, формування внутрішньоутробної інфекції.
Мікоплазмоз може привести до безпліддя
в чоловіків, викликаючи не тільки запальний процес, але й впливати
на сперматогенез, на рухові функції сперматозоїдів.
Діагностика мікоплазмозу
Головним методом діагностики є культуральний
– посів на живильні середовища. Крім того застосовують такі
методи як ПЦР (полімеразно-ланцюгова реакція) і ІФА (дослідження
специфічних антитіл).
ПІФ (пряма іммунофлюоресценція) також
широко застосовується в нашій країні, але характеризується відносно
невисокою точністю (близько 50-70%).
У зв'язку із широким поширенням у
здорових осіб інапарантної мікоплазменної інфекції діагностично
значимим може вважатися тільки чотириразовий ріст титру антитіл
у парних сироватках, отриманих у гостру стадію й у стадію реконвалесценції.
Лікування
1) Антибіотикотерапія. Мікоплазми чутливі до:
— тетрациклинів;
— макролідів (крім M. homіnіs,
напр. Сумамед);
— хлорамфеніколу (напр.
Левоміцетин);
Помірно чутливі до фторхинолонів.
2) Імуномоделююча терапія (напр., Циклоферон, Поліоксидоній).
3) Неспецифічна терапія – адаптогени й еубіотики –
(напр. Біфі-форм; L-ацидофіллюс).
Лікування мікоплазмозу повинне проводиться
тільки в спеціалізованій установі й тільки фахівцем. При захворюванні
обов'язкове лікування всіх статевих партнерів.
На головну
сторінку розділу "Стандартні методики"
|
