|
| |
|
Хламідіоз
Хламідійні інфекції чи хламідіози
– це група захворювань, що викликаються мікроорганізмами роду
Chlamydіa. За своїми властивостями хламідії займають проміжне положення
між вірусами і бактеріями. Тому дотепер хламідіоз діагностується
і лікується набагато важче, ніж звичайні бактеріальні інфекції.
Хламідії можуть уражати багато органів і систем: органи зору, дихальні
шляхи, сечостатеву систему, серцево-судинну систему, центральну
нервову систему, печінку, жовчовивідні шляхи, лімфатичні вузли,
суглоби і інші. Урогенітальний хламідіоз відноситься до захворювань,
що передається половим шляхом. Часто відзначається сполучення хламідіозу
з іншими сечостатевим інфекціями – тріхомоніазом,
гарднерельозом, уреаплазмозом. Небезпека
хламідіозу полягає в тім, що, тривало існуючи, він призводить до
ускладнень, найбільш частим з який є безпліддя, простатит,
везикуліт, цистит у чоловіків і ерозія шийки матки, вагініт, безпліддя
у жінок.
Як часто хворіють хламідіозом?
Як стверджують вчені, не менш, ніж
5-10% молодих сексуально активних людей уражені хламідійною інфекцією.
Хламідіоз виявляється в кожної другої жінки з хронічними запальними
захворюваннями урогенітальної сфери, у 57% жінок, що страждають
безпліддям, у 87% жінок, у яких відмічається невиношування вагітності.
Як виявляється хламідіоз?
Хламідіоз протікає безсимптомно
в 46% чоловіків і 67% жінок. Chlamіdіa Trachomatіs найчастіше вражає
сечостатеву систему. При цьому симптоми звичайно не яскраво виражені.
Найбільш часті ознаки хламідіозу – слизово-гнійні виділення
зі статевих шляхів без різкого запаху, часті позиви і болючість
при сечовипусканні, свербіж в ділянці промежини. У жінок також –
болі внизу живота, посилення білей перед менструаціями.
Діагностика
Матеріалом для обстеження при хламідіозі
може бути зішкріб з поверхні шийки матки, сечівника, виділення з
піхви. Також матеріалом для дослідження є кров, сеча, а в чоловіків
також і сперма. За допомогою сучасних методів, зокрема полімеразно-ланцюгової
реакції (ПЛР) можна з високою точністю стверджувати присутні в отриманому
матеріалі хламідії чи немає. Точним і доступним методом визначення
хламідій у виділеннях з уретри на сьогоднішній день є реакція імунофлюоресценції
(РІФ) з використанням антитіл, мічених особливою речовиною –
ФІТЦ.
Лікування
Крім курсу антибактеріальної терапії
(Сумамед, Вільпрафен, Заноцин) лікування обов'язково включає, полівітамінотерапію,
імуномодулюючу терапію, нормалізацію способу життя, дієту (виключення
з раціону гострої і копченої їжі, відмова від алкоголю). Лікування
обов'язково повинне проводитися всім партнерам.
Антибактеріальна терапія:
Часто лікарі зупиняють свій вибір на одній
з наступних схем застосування антибіотиків:
• Вібраміцин – при свіжому неускладненому хламідіозі
препарат призначають перорально по 100 мг після їжі 2 рази в добу
протягом 7-10 днів; при інших формах і ускладненнях – протягом
14 днів; перша доза препарату – 200 мг;
• Сумамед – при свіжому хламідіозі препарат призначають
одноразово перорально 1,0 г за 1 годину до їжі чи через 2 години
після їжі; при інших формах – у перший день 1 г, у наступні
– по 250-500 мг один раз у добу, загальна курсова доза –
3,0 г;
• Роваміцин – 500 мг перорально 4 рази в добу протягом
10-14 днів. Рекомендується для лікування вагітних.
Імуномодулююча терапія:
"Поліоксидоній"
Препарат має імуномодулюючу дію, підвищує стійкість організму до
локальних і генералізованих інфекцій. Крім цього він виявляє виражену
детоксикаційну активність, знижуючи токсичність лікарських препаратів
і хімічних речовин.
Застосування Поліоксидонію у комплексній
терапії дозволяє підвищити ефективність і скоротити тривалість лікування.
Поліоксидоній добре переноситься і не викликає алергійних реакцій.
Пацієнти з гострими і хронічними урогенітальними
захворюваннями приймають по 6мг Поліоксидонію через день курсом
10 ін'єкцій, у поєднанні з хіміопрепаратами.
По закінченні курсу проводяться контрольні
аналізи. Якщо хламідії не виявляються, то аналізи проводяться ще
2 рази через 1 місяць (у жінок – перед менструацією). Тільки
після цього можна буде говорити про ефективність проведеної терапії.
На головну
сторінку розділу "Стандартні методики"
|
