Гайморит – це запалення верхньощелепної придаткової пазухи носа, виникає як ускладнення при гострому нежиті, грипі, кору, скарлатині й інших інфекційних захворюваннях. Придаткові пазухи носа являють собою утворення у вигляді невеликих печерок, що мають сполучення з порожниною носа. Інша назва цього утворення – гайморова пазуха або гайморів синус.

Чому виникає гайморит?
     Основною причиною виникнення гаймориту є інфекція – бактерії або віруси проникають у гайморову пазуху через порожнину носа або через кров і викликають запальний процес.

Сприятливі фактори
1. Стани, що порушують носове дихання: викривлення носової перегородки, вазомоторний риніт, гіпертрофічний риніт (збільшення носових раковин), у дітей – аденоїди, алергічні захворювання носа.
2. Порушення імунітету, до яких призводять тривалі хронічні захворювання, алергічні стани та ін.
3. Несвоєчасне або неправильне лікування звичайної застуди, ГРВІ, риніту, що викликає як ускладнення гайморит.
4. Бактеріоносійство.
5. Вроджені порушення розвитку анатомічних структур порожнини .

Як проявляється гайморит?
1. З'являються неприємні відчуття в носі й навколоносовій ділянці, які поступово наростають. Болі – менше виражені вранці, до вечора наростають. Поступово біль "втрачає" певне місце й у пацієнта починає боліти голова. Якщо процес однобічний, то болі відмічаються з однієї сторони.
2. Утруднення носового дихання. У пацієнта закладений ніс. Голос набуває гугнявого відтінку. Як правило, закладені обидві половини носа. Утруднення носового дихання постійне або з невеликими полегшеннями. Можлива почергове закладення правої й лівої половин носа.
3. Нежить. У більшості випадків у хворого спостерігаються слизові (прозорі) або гнійні (жовті, зелені) виділення з носа. Цього симптому може не бути, якщо сильно закладений ніс, тому що утруднено відтік з пазухи (про це згадувалося вище).
4. Підвищення температури тіла до 38 і вище. Як правило, цей симптом спостерігається при гострому гаймориті. При хронічному процесі температура тіла підвищується рідко.
5. Нездужання. Це виражається стомлюваністю, слабістю, пацієнти відмовляються від їжі, у них порушується сон.

Ускладнення захворювання
     Найбільш небезпечне, котре може дати хронічний гнійний гайморит, – менінгіт (запалення мозкової оболонки). Крім того, існує небезпека таких захворювань, як міокардит, ураження нирок, а також гайморит може служити джерелом генералізованої інфекції.

Діагностика гаймориту
     Діагноз гайморит ставиться на основі клінічних даних і результатів рентгенографії або комп'ютерної томографії придаткових пазух носа.

Лікування
     Основою виникнення гаймориту є набряк слизової оболонки, що блокує сполучення між гайморовою пазухою й порожниною носа. Тому основне лікування повинне бути спрямоване на боротьбу з набряком слизової порожнини носа – потрібно забезпечити добрий відтік виділень з пазухи.

     При лікуванні гаймориту використовуються консервативні (медикаментозні) і хірургічні методи.

     В основі медикаментозного лікування гаймориту повинні обов'язково лежати місцеві процедури – використання крапель, спреїв, інгаляторів, здатних усунути набряк слизової оболонки. Добру ефективність у лікуванні гаймориту проявляє препарат Синуфорте. З появою нового препарату рослинного походження Синуфорте необхідність проколу відійшла на другий план. До складу препарату входять натуральні компоненти з бульб цикламену. Детальніше про препарат тут.

     До судинозвужувальних препаратів належать: Тизин, Називін, Санорин, Назол, Галазолін, Длянос. При гаймориті необхідно дотримуватися певних правил закапування в ніс лікувальних рідин. Пацієнтові необхідно лягти на бік, після чого закапати судинозвужувальні краплі в половину носа, на якій лежить хворий – краплі повинні потрапити на бічну стінку носа. У такому положенні слід перебувати не менше 5 хвилин. Потім варто повернутися на інший бік й повторити процедуру з іншою половиною носа. Тільки після використання цих крапель, можна закапувати інші – що виявляють антибактеріальним, протизапальним або знеболюючим ефектом.

     У лікуванні також варто використовувати антибактеріальні препарати (переважно цефалоспоринові), антигістамінні засоби (Кларитин, Телфаст й ін.). Добрий ефект дає метод промивання носа антисептичними (фурацилін) розчинами. З фізіопроцедур добрий ефект мають такі методики як УФО порожнини носа, УВЧ на придаткові пазухи носа й ін.

     Гомеопатичні препарати ефективно сприяють проведеному комплексному лікуванню, підсилюючи захисні властивості організму й змінюючи реакцію організму в потрібну для лікування сторону. У гомеопатичному арсеналі є засоби, що зменшують запальні явища, що прискорюють нагноєння й відторгнення некротичних мас, що змінюють характер секрету, що стимулюють імунну систему.

     "Цинабсин" – комплексний гомеопатичний препарат природного походження, застосовується для лікування гострих і хронічних синуситів у дітей і дорослих. "Цинабсин" усуває запалення й набряк слизової оболонки носа й навколоносових пазух, відновлює носове дихання, стимулює захисні сили організму.
     Пролонгована терапія гострого синуситу комплексним гомеопатичним препаратом "Цинабсин" (до 28 днів) зменшує ймовірність рецидиву й переходу захворювання в латентний перебіг.

Прокол
     Пункція робиться для того, щоб видалити з пазухи гній, промити пазуху, а після цього ввести туди антибіотики й протизапальні препарати. Дана процедура супроводжується неприємними відчуттями, але ефективність її дуже висока. Сьогодні після проколу в пазуху встановлюють спеціальні трубочки – катетери, через які можна робити промивання пазухи щодня. При застосуванні даного методу, хворий дуже швидко видужує. Але до всього є свої показання, і в початковій стадії гаймориту далеко не завжди потрібно проводити пункцію, можна обійтися промиванням носа.

     Лікувати гайморит потрібно під контролем лор-лікаря.

На головну сторінку розділу "Стандартні методики"

Copyrights© 2003-2007 ВКФ "Аптека Доктор" ЛТД.